Проект закона "О риэлторской деятельности"

Проект закона "Про ріелторську діяльність" №3499 зареєстрований 26 квітня 2007 р.
Проект вноситься народним депутатом України І.М.Прасоловим

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО РІЕЛТОРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ"

Цей Закон визначає правові засади здійснення ріелторської діяльності в Україні та порядок її правового регулювання з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб – споживачів ріелторських послуг, забезпечення професійної діяльності учасників ринку ріелторських послуг.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають в процесі надання ріелторами ріелторських послуг фізичним та юридичним особам на території України.

Дія цього Закону не поширюється на ріелторську діяльність державних підприємств, установ, органів та організацій, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на надання ріелторських послуг.

Стаття 2. Законодавство про ріелторську діяльність.

Здійснення ріелторської діяльності регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, що не суперечать цьому Закону.

У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Ріелторська діяльність.

Ріелторською діяльністю є підприємницька діяльність, яка полягає в наданні визначених цим та іншими законами України послуг фізичним та юридичним особам (споживачам ріелторських послуг) при здійсненні ними операцій з нерухомістю та/або реалізації ними прав на нерухоме майно.

Ріелторська діяльність може здійснюватись лише суб’єктами ріелторської діяльності.

Ріелторська діяльність є виключним видом діяльності суб’єктів ріелторської діяльності. Суб’єктам ріелторської діяльності не дозволяється здійснення іншої діяльності окрім ріелторської.

Стаття 4. Ріелтор.

Ріелтором може бути фізична особа, яка має базову вищу освіту, склала кваліфікаційний іспит, по підсумках якого отримала Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора та зареєстрована у Реєстрі ріелторів України.

Ріелтором не може бути особа, яка має непогашену або не зняту судимість за корисливий злочин.

Ріелтор має право здійснювати ріелторську діяльність самостійно як ріелтор-підприємець або у складі агентства нерухомості.

Ріелтору забороняється бути у складі двох та більше агентств нерухомості або працювати в агентстві нерухомості одночасно здійснюючи ріелторську діяльність як ріелтор-підприємець. Порушення цієї вимоги є підставою для анулювання Кваліфікаційного свідоцтва ріелтора.

Стаття 5. Стандарти та правила ріелторської діяльності.

При здійсненні ріелторської діяльності суб’єктами ріелторської діяльності застосовуються Стандарти та правила ріелторської діяльності.

Стандарти та правила ріелторської діяльності розробляються Ріелторською Палатою України на основі цього Закону та інших нормативно-правових актів з урахуванням міжнародних стандартів ріелторської діяльності.

Затвердження Стандартів та правил ріелторської діяльності є виключним правом Ріелторської Палати України.

Стандарти та правила ріелторської діяльності підлягають розміщенню на сайті Ріелторської Палати України в мережі Інтернет та мають вільний доступ до інформації, що міститься в них.

Стаття 6. Реєстр ріелторів України та Реєстр суб’єктів ріелторської діяльності України.

Відомості про всіх осіб, які набули статусу ріелтора вносяться до Реєстру ріелторів України. Відомості про осіб, які набули статусу суб’єкта ріелторської діяльності вносяться до Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України.

Порядок ведення Реєстру ріелторів України та Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України визначається та забезпечується Ріелторською Палатою України. Реєстр ріелторів України та Реєстр суб’єктів ріелторської діяльності України розміщуються на сайті Ріелторської Палати України в мережі Інтернет та мають вільний доступ до інформації, яка в них міститься.

Суб’єкти ріелторської діяльності мають право на здійснення ріелторської діяльності лише після включення їх до Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України.

Включеним до Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України суб’єктам ріелторської діяльності видається Сертифікат суб’єкта ріелторської діяльності.

За включення до Реєстру ріелторів України та Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України справляється плата в розмірі, встановленому Ріелторською Палатою України.

РОЗДІЛ II. СУБ'ЄКТИ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЇХ ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Стаття 7. Суб’єкти ріелторської діяльності.

Суб’єктами ріелторської діяльності є:
ріелтори-підприємці – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які набули статусу ріелтора та отримали Сертифікат суб’єкта ріелторської діяльності відповідно до цього Закону, та
агентства нерухомості – юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких на постійній основі працює хоча б один ріелтор, та які отримали Сертифікат суб’єкта ріелторської діяльності відповідно до цього Закону. Керівником агентства нерухомості може бути лише ріелтор.

Порядок отримання Сертифікату суб’єкта ріелторської діяльності встановлюється Ріелторською Палатою України з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Права, обов’язки та відповідальність суб’єктів ріелторської діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Стаття 8. Права суб’єктів ріелторської діяльності.

Суб’єкти ріелторської діяльності під час здійснення ріелторської діяльності мають право:
1) отримувати за своїм запитом від споживачів ріелторських послуг необхідні для надання таких послуг інформацію та документи;
2) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від споживачів ріелторських послуг;
3) відмовлятись від надання ріелторських послуг у випадку ненадання споживачем інформації та документів, які є необхідними для надання ріелторських послуг, а також у випадку виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню ріелторської діяльності у відповідності з цим Законом;
4) в порядку передбаченому чинним законодавством України отримувати інформацію від органів державної влади та місцевого самоврядування про нерухоме майно, стосовно якого здійснюється ріелторська діяльність;
5) інші права відповідно до діючого законодавства.

Стаття 9. Обов’язки суб’єктів ріелторської діяльності.

Суб’єкти ріелторської діяльності зобов’язані:
1) при здійсненні ріелторської діяльності неухильно дотримуватись вимог цього Закону, а також чинного законодавства України, стандартів та правил, затверджених Ріелторською Палатою України;
2) не використовувати свої повноваження на шкоду споживача ріелторських послуг, якому і в інтересах якого надаються ріелторські послуги;
3) на вимогу споживача ріелторських послуг надавати йому для ознайомлення документи, що підтверджують право на здійснення ріелторської діяльності відповідно до цього Закону, Стандарти та правила ріелторської діяльності;
4) забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час надання ріелторських послуг, не використовувати таку інформацію в своїх інтересах чи в інтересах третіх осіб;
5) забезпечувати збереження документів, отриманих від споживача ріелторських послуг;
6) повідомляти споживача ріелторських послуг про неможливість надання таких послуг у разі виникнення обставин, які позбавляють суб’єкта ріелторської діяльності надавати такі послуги;
7) відмовляти споживачу ріелторських послуг в наданні ріелторських послуг у випадках, встановлених цим Законом;
8) надавати споживачам ріелторських послуг достовірну інформацію щодо певної операції з нерухомим майном, яку вони отримали в процесі надання ріелторських послуг за відповідним договором;
9) згідно з законодавством України нести відповідальність перед споживачем за порушення умов договору про надання ріелторських послуг;
10) забезпечувати ведення архіву укладених договорів про надання ріелторських послуг та зберігання їх строком не менше трьох років з дати укладення;
11) всіма можливими законними засобами сприяти споживачам ріелторських послуг в реалізації своїх прав та законних інтересів відповідно до договору та Закону.

Стаття 10. Відповідальність суб’єктів ріелторської діяльності.

У випадку порушення суб’єктами ріелторської діяльності вимог цього Закону за рішенням Ріелторської Палати України ріелторів можуть бути застосовані такі санкції:
1) попередження;
2) штраф;
3) анулювання Сертифікату суб’єкта ріелторської діяльності та внесення відповідної відмітки до Реєстру ріелторів України та/або Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України;
4) анулювання Кваліфікаційного свідоцтва ріелтора та виключення ріелтора з Реєстру ріелторів та суб’єктів ріелторської діяльності України.

Рішення Ріелторської Палати України може бути оскаржене в судовому порядку.

Стаття 11. Випадки обов’язкового анулювання Кваліфікаційного свідоцтва ріелтора та Сертифікату суб’єкта ріелторської діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво ріелтора підлягає обов’язковому анулюванню у випадках:
1) засудження ріелтора за корисливий злочин;
2) смерті ріелтора;
3) визнання ріелтора обмежено дієздатним чи недієздатним;
4) порушення ріелтором заборони працювати у складі двох і більше агентств нерухомості або поєднання праці в агентстві нерухомості зі здійсненням ріелторської діяльності як ріелтор-підприємець.

У разі анулювання Кваліфікаційного свідоцтва ріелтора відомості про такого ріелтора виключаються з Реєстру ріелторів України.

Сертифікат суб’єкта ріелторської діяльності підлягає обов’язковому анулюванню у випадках:
1) ліквідації агентства нерухомості;
2) анулювання Кваліфікаційного свідоцтва ріелтора-підприємця;
3) відсутності у складі агентства нерухомості працюючого на постійній основі ріелтора більше 2 місяців.

Стаття 12. Зупинення дії Сертифікату суб’єкта ріелторської діяльності.

Дія Сертифікату суб’єкта ріелторської діяльності зупиняється:
1) за бажанням суб’єкта ріелторської діяльності на підставі його письмової заяви – строком до 1 року;
2) звільнення з агентства нерухомості останнього ріелтора та відсутності у складі агентства нерухомості інших працюючих на постійній основі ріелторів – до моменту прийняття на роботу на постійній основі ріелтора або строком до 2 місяців.

Порядок зупинення права на зайняття ріелторської діяльності визначається Ріелторською Палатою України.

РОЗДІЛ ІІІ. РІЕЛТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 13. Види ріелторської діяльності.

Ріелторська діяльність може здійснюватись шляхом надання наступних ріелторських послуг:
1) посередницька діяльність;
2) управління нерухомим майном;
3) ріелторська експертиза;
4) організація та проведення прилюдних (публічних) торгів, аукціонів та конкурсів щодо нерухомого майна;
5) інформаційно-консультаційна діяльність суб’єктів ріелторської діяльності.

Стаття 14. Посередницька діяльність.

Посередницька діяльність суб’єктів ріелторської діяльності – це діяльність з надання послуг споживачам ріелторських послуг щодо здійснення цивільно-правових угод з нерухомим майном (купівля-продаж, оренда, міна, забезпечення розселення тощо) і правами на нього.

Стаття 15. Управління нерухомим майном.

Управління нерухомим майном - це діяльність з надання послуг споживачам ріелторських послуг по управлінню належним їм на праві власності нерухомим майном, яка здійснюється суб’єктами ріелторської діяльності від свого імені в інтересах споживачів ріелторських послуг.

Надання суб’єктом ріелторської діяльності послуг з управління нерухомим майном здійснюється відповідно до вимог щодо управління майном, встановлених чинним законодавством України.

Стаття 16. Ріелторська експертиза.

Ріелторська експертиза - це послуга, яка надається суб'єктами ріелторської діяльності споживачам ріелторських послуг та полягає у дослідженні стану правовстановлюючих, технічних та інших документів щодо нерухомого майна, визначення їх повноти та відповідності вимогам чинного законодавства.

Ріелторська експертиза допускається стосовно нерухомого майна усіх форм власності та проводиться з дотриманням спеціальних вимог, методик та нормативів, які розробляються та встановлюються Ріелторською Палатою України.

Результатом ріелторської експертизи є письмовий ріелторський висновок, засвідчений підписом та печаткою суб'єкта ріелторської діяльності, який надається споживачу ріелторських послуг.

Стаття 17. Організація та проведення прилюдних (публічних) торгів, аукціонів та конкурсів з реалізації нерухомого майна (нерухомості).

Прилюдні (публічні) торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, що у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Організація прилюдних (публічних) торгів, аукціонів та конкурсів з реалізації нерухомого майна – це ріелторська послуга, яка надається суб’єктами ріелторської діяльності та полягає у здійсненні дій та заходів з підготовки та проведення прилюдних (публічних) торгів, аукціонів та конкурсів за дорученням замовників (споживачів) ріелторських послуг.

Умови і порядок проведення прилюдних (публічних) торгів, аукціонів та конкурсів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісних майнових комплексів, інших приміщень, земельних ділянок, а також іншого нерухомого майна визначається законодавством України.

Стаття 18. Інформаційно-консультаційна діяльність

Інформаційно-консультаційна діяльність суб’єкта ріелторської діяльності полягає в одержанні, зберіганні, використанні та поширенні суб’єктами ріелторської діяльності інформації про нерухоме майно та ринок нерухомості, якщо така інформація не становить професійної чи іншої таємниці або доступ до якої є обмежений законами України, і надані консультацій фізичним або юридичним особам.

Консультації з питань нерухомого майна чи ринку нерухомості надаються усно чи письмово з оформленням довідки або інших офіційних документів.

Стаття 19. Інші послуги, що пов'язані з нерухомим майном.

Суб'єкт ріелторської діяльності може надавати інші послуги, що пов'язані з здійсненням операцій з нерухомим майном та/або реалізацією прав на нерухоме майно, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

РОЗДІЛ IV. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 20. Договір про надання ріелторських послуг.

Ріелторські послуги надаються суб'єктами ріелторської діяльності на підставі договору про надання ріелторських послуг, що укладається в письмовій формі, а у випадках, встановлених діючим законодавством України, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Істотними умовами договору про надання ріелторських послуг є:
- вид ріелторської послуги та дії, що становлять її зміст;
- розмір і порядок оплати послуг;
- розмір і порядок компенсації витрат суб’єкта ріелторської діяльності;
- строк дії договору;
- порядок зміни і припинення дії договору;
- права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
- у разі передачі оригіналів правовстановлюючих документів суб’єкту ріелторської діяльності – перелік таких документів;
- інші умови, передбачені законодавством або за згодою сторін.

Розмір і порядок оплати ріелторських послуг визначаються за домовленістю сторін.

У випадках передбачених законодавством ріелторська діяльність може здійснюватись суб’єктом ріелторської діяльності на підставі рішення суду, господарського чи третейського суду або за рішенням уповноважених законом органів влади чи місцевого самоврядування. Порядок оплати послуг суб’єкта ріелторської діяльності визначається в даному випадку згідно умов чинного законодавства.

Суб’єкт ріелторської діяльності не має права укладати договір про надання ріелторських послуг стосовно нерухомого майна, якщо ним раніше був укладений та діє договір про надання ріелторських послуг стосовно цього ж майна з іншим споживачем ріелторських послуг.

Стаття 21. Вимоги до ведення документації при здійсненні ріелторської діяльності.

Суб’єкти ріелторської діяльності зобов’язані вести книгу реєстрації договорів зі споживачами ріелторських послуг, форма та порядок ведення якої визначається Ріелторською Палатою України.

Стаття 22. Вимоги до реклами ріелторської діяльності.

Суб’єкти ріелторської діяльності мають право на рекламу. Зміст реклами має відповідати вимогам чинного законодавства.

Стаття 23. Незалежність ріелторської діяльності.

Забороняється будь-яке втручання у ріелторську діяльність, вимагання від суб’єктів ріелторської діяльності, їх працівників, ріелторів, Ріелторської Палати України, суб’єктів ріелторської діяльності інформації та документів, які відповідно до цього Закону та Стандартів та правил ріелторської діяльності становлять конфіденційність, за винятком випадків, передбачених законами України.

Стаття 24. Права споживачів ріелторських послуг.

Споживачі ріелторських послуг мають право:
1) ознайомлюватись з документами, що підтверджують право суб’єкта ріелторської діяльності на здійснення такої діяльності;
2) ознайомлюватись з Стандартами та правилами ріелторської діяльності;
3) отримувати від суб’єктів ріелторської діяльності всю наявну інформацію та документи, які вони отримали при виконанні своїх обов’язків за відповідним договором про надання ріелторських послуг з таким замовником (споживачем);
4) отримувати відповідно до чинного законодавства України компенсацію шкоди заподіяної суб’єктом ріелторської діяльності;
5) звертатись зі скаргами на дії чи бездіяльність суб’єктів ріелторської діяльності до Ріелторської Палати України або до суду;
6) інші права згідно з чинним законодавством України.

Стаття 25. Обов’язки споживачів ріелторських послуг.

Споживачі ріелторських послуг зобов’язані надавати суб’єкту ріелторської діяльності достовірну інформацію та документи щодо нерухомого майна, стосовно яких укладається договір про надання ріелторських послуг.

Стаття 26. Конфіденційність інформації при здійсненні ріелторської діяльності.

Суб’єкти ріелторської діяльності зобов’язані зберігати конфіденційність інформації, отриманої ними в процесі здіснення ріелторської діяльності від споживачів ріелторських послуг. Забороняється використовувати таку інформацію у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Вимоги щодо збереження конфіденційності інформації зберігають свою чинність і після виконання суб’єктом ріелторської діяльності своїх обов’язків згідно умов відповідного договору про надання ріелторських послуг.

Треті особи мають право на отримання інформації, яка є конфіденційною та/або становить комерційну таємницю суб’єктів ріелторської діяльності чи замовників (споживачів) ріелторських послуг, лише в межах передбачених чинним законодавством України.

Стаття 27. Підстави відмови в наданні ріелторських послуг.

Суб’єкт ріелторської діяльності зобов’язаний відмовити в наданні ріелторських послуг, а у випадку укладення договору про надання ріелторських послуг достроково його розірвати у разі:
1) якщо результат, якого бажає споживач ріелторських послуг, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними;
2) якщо споживач ріелторських послуг надає неправдиву інформацію або відмовляється надавати достовірну інформації та документи, які є необхідними для надання ріелторських послуг;
3) якщо надання ріелторських послуг може призвести до розголошення відомостей, таємниця яких охороняється законами України та Стандартами та правилами ріелторської діяльності;
4) якщо надання ріелторських послуг може суперечити власним інтересам суб’єкта ріелторської діяльності або суперечитиме його професійним та іншим обов’язкам. В цьому випадку ріелторські послуги можуть бути надані, а укладений договір не підлягає обов’язковому розірванню, якщо споживачу ріелторських послуг повідомлено про можливий конфлікт інтересів та споживач погодився на надання ріелторських послуг суб’єктом ріелторської діяльності за таких умов.

У випадку відмови в наданні ріелторських послуг суб’єкт ріелторської діяльності зобов’язаний зберігати конфіденційність інформації, отриману ним від особи, яка звернулася за наданням ріелторських послуг.

РОЗДІЛ V. РІЕЛТОРСЬКА ПАЛАТА УКРАЇНИ. РЕГУЛЮВАННЯ РІЕЛТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Стаття 28. Рієлторська Палата України.

Регулювання ріелторської діяльності здійснюється Ріелторською Палатою України.

Повноваження Ріелторської Палати України визначаються цим Законом та Статутом Ріелторської Палати України.

Ріелторська Палата України:
1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися ріелторською діяльністю;
2) затверджує Стандарти та правила ріелторської діяльності;
3) затверджує програми підготовки ріелторів та порядок здачі кваліфікаційних іспитів;
4) веде Реєстр ріелторів України та Реєстр суб’єктів ріелторської діяльності України;
5) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами ріелторської діяльності та ріелторами вимог цього Закону, Стандартів та правил ріелторської діяльності;
6) у випадках, передбачених цим Законом, застосовує санкції до суб’єктів ріелторської діяльності та ріелторів;
7) здійснює заходи із забезпечення незалежності суб’єктів ріелторської діяльності при здійсненні ними ріелторської діяльності;
8) регулює взаємовідносини між суб’єктами ріелторської діяльності та/або ріелторами в процесі здійснення ріелторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;
9) розглядає скарги на дії чи бездіяльність суб’єктів ріелторської діяльності;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Ріелторської Палати України.

Стаття 29. Формування та статус Ріелторської Палати України

Ріелторська Палата України функціонує як незалежний орган.
Ріелторська Палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.
Ріелторська Палата України є неприбутковою організацією.
Ріелторська палата України набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого двома третинами голосів від загальної кількості членів Ріелторської Палати України.
Ріелторська Палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу представників Асоціації фахівців з нерухомості України (АФНУ) та представників державних органів.
Загальна кількість членів Ріелторської Палати України складає дев’ять осіб.
Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство юстиції України, Фонд державного майна України та Державний комітет України з земельних ресурсів.
До складу Ріелторської Палати України делегуються представники АФНУ в кількості шести осіб.
Порядок делегування представників до Ріелторської Палати України визначається відповідно керівними органами АФНУ, Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України та Державним комітетом України з земельних ресурсів чи їх керівними органами.
Рішення Ріелторської Палати України приймається на її засіданнях більшістю голосів у разі присутності більш як половини її членів.
Термін повноваження членів Ріелторської Палати України складає не більше як п’ять років. Одна й таж особа не може бути делегована до Ріелторської Палати України більше двох термінів підряд.
Члени Ріелторської Палати України виконують свої обов’язки на громадських засадах.

Джерелом фінансування діяльності Ріелторської Палати України можуть бути:
1) плата за проведення сертифікації суб’єктів ріелторської діяльності на право займатися ріелторської діяльністю;
2) плата за включення та внесення змін до Реєстру ріелторів України та Реєстру суб’єктів ріелторської діяльності України та отримання виписок з цих реєстрів;
3) добровільні внески;
4) плата за складання кваліфікаційних іспитів;
5) плата за отримання кваліфікаційного свідоцтва;
6) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Ведення поточних справ у Ріелторській Палаті України здійснюється виконавчою дирекцією, яку очолює виконавчий директор.

Стаття 30. Голова Ріелторської Палати України.

Голова Ріелторської Палати України виконує свої повноваження на громадських засадах.
Голова Ріелторської Палати України обирається з числа її членів на термін здійснення своїх повноважень члена Ріелторської Палати України більшістю голосів від загальної кількості членів Ріелторської Палати України.
Голова Ріелторської Палати України може бути достроково переобраний за рішенням Ріелторської Палати України.
Повноваження Голови Ріелторської Палати України визначаються Статутом Ріелторської Палати України.
Для виконання своїх функцій Ріелторська палата України може створювати комісії із числа її членів. До роботи в комісіях можуть залучатись експерти, які не є членами Ріелторської палати України.
Ріелторська палата України, за необхідністю, може створювати на території України регіональні представництва або відділення, повноваження яких визначаються Положенням, яке затверджується Ріелторською Палатою України.

РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей закон набирає чинності через шість місяців з моменту його офіційного опублікування.

Асоціації фахівців з нерухомості України, Міністерству юстиції України, Фонду державного майна України та Державному комітету України з земельних ресурсів провести організаційні заходи для забезпечення державної реєстрації Ріелторської палати України в трьох місячний термін з моменту офіційного опублікування цього Закону.

Інші нормативно-правові акти діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Голова Верховної Ради України О.Мороз